Студентські традиції
Упродовж багатьох років, щоб не збожеволіти від безперервної наукової діяльності, студенти вигадували різноманітні ритуали, які потім передавалися з покоління в покоління, перетворюючись поступово на традиції.«Присвята в студенти», «випускний», «екватор» і багато інших студентських традицій живі й донині.Церемонія присвяти в студенти проводиться давно й налічує не одне десятиліття.Розпочиналося все просто. Студенти, довчившись до другого-третього курсу, уже вважали себе «гуру». Старшокурсників хвилювали інші проблеми. Водночас першокурсники — жовтороті новачки-вступники, почувалися дещо утиснено. Начебто вони й студенти, а нібито й незрозуміло хто. Із одного боку, у них уже є такий самий, як у всіх «студентський», із іншого — усі (і викладачі, і старші курси) дивляться зневажливо й зверхньо.Першокурсники не могли таке довго терпіти й вирішили придумати обряд, який робив би їх справжніми студентами! Старші курси підтримали їх у цьому прагненні, передбачаючи цікаве шоу.У кожному ВНЗ свої особливості ритуалу «присвяти в студенти», але скрізь важливу роль відіграє гуртожиток. Щороку тут проводиться глобальне святкування й гуляння, де кожному надається можливість проявити себе, а найдостойнішим — пройти присвяту в студенти.Здавалося б, проста дія: напуття старших, побажання удачі, але яке величезне значення це має. Адже нелегко включитися в навчання в університеті, де так мало знайомих. Після "присвяти", дивись, начебто всі вже й потоваришували, справді стали ближчими, ріднішими! Налагоджується спілкування, піднімається настрій — тут і до великих наукових праць рукою подати! Як вільно дихає студент, коли врешті-решт закінчується зимовий семестр і настають канікули. Але для брата-третьокурсника не все так банально. Він має пережити традиційне студентське свято «ЕКВАТОР». Це дуже просто — жодних подарунків не треба, головне, щоб здоров'я вистачило.Як не дивно, але багато хто про цю давню традицію не чули або поки не знають. Деяким відомо лише те, що коли кораблі підходять до земного екватора, моряки стрибають у воду, щоб запам'ятати цей момент. Студентська братія вчиняє простіше — ніхто нікуди не стрибає й запливів не влаштовує, а коли комусь треба підмокнути, то вперед до найближчого крана, щоб протверезіти. “Екватор” — значить середина, у студентів це середина “п'ятирічного строку”, який “відбувають” вони в стінах свого ВНЗ. Два з половиною роки відкатав — потерпи ще стільки ж.Під час “Екватора” корисно повеселитися на традиційній пиятиці-гульні, де можна підбити підсумки минулих двох із половиною років, посумувати за тими, кого з нами немає через відрахування, одруження, перехід на заочний, попліткувати про шановних і «коханих» викладачів, посміятися з жахіть найпершої й останньої сесій, намагатися пригадати, що вчили й давно забули. У багатьох ВНЗ на «Екватор» так званих іменинників нерідко обмазують пастою або кетчупом, поки ті сплять, улаштовують їм атракціон «палаючі п'яти». Як, ви не знаєте, що це таке? Сплячому поливають п'яти одеколоном, а після підпалюють. Болю й опіків немає, адже шкіра на п’яті дуже товста.Справжній студент ніколи не проґавить шансу відпочити. Щоправда, за всіма турботами «мученики науки» не завжди встигають підготуватися до іспитів. Ну як тут не звернутися до Шари? Виявилося, що принаджувати успіх — найпопулярніший студентський «ритуал». Як це роблять у різних ВНЗ Києва?Говорять, найретельніше традиції дотримують студенти Політеху.Рівно опівночі напередодні треба висунутися з вікна і якнайгучніше закричати: «Прийди до мене, о велика Шара!» (як варіант: «Допоможи, Шара, я за тебе вип'ю»).Тим, хто в період сесії випадково опинився поблизу студмістечка, не позаздриш: усі вікна настіж розчинені і студенти волають нелюдськими голосами.Якщо іспит має бути вже занадто складним, можна спробувати вибігти на вулицю в білизні, лементуючи «Шара!» — так принаймні радять приманювати удачу студенти факультету філософії Нацуніверситету. У цьому-таки ВНЗ є ще один рецептик: напередодні сесії на останньому поверсі гуртожитку споруджують вівтар. Кожен охочий успішно скласти сесію повинен принести свою жертву Шарі: жуйку, дрібні гроші, пляшку пива, сигарети... При цьому ніхто не наважується брати щось із вівтаря до кінця сесії. А коли всі іспити позаду, саме час «розтягати спільний казан» — зібраних грошей зазвичай вистачає на скромну гулянку.Студенти-гуманітарії вельми поважають православного святого Нестора — першого літописця Київської Русі. Саме до нього йдуть за допомогою перед письмовими іспитами з гуманітарних предметів. Так, багато студентів Інституту журналістики відвідують святі мощі, які спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Вважається, що після відвідання Лаври навчання дається легше й веселіше.Колишній студент Наргоспу розповів, що в їх ВНЗ приносив талан такий обряд: увечері перед іспитом намести на залікову книжку жменьку сміття, а зранку, виходячи з дому, поставити віника «догори ногами».Важливе спостереження студентів Інституту фізкультури: ставити першим залік із фізкультури не можна — набігаєшся потім.До речі, маніпуляції із заліковкою проводяться й після благань до Шари — голосно вигукнувши заповітні слова, потрібно показати їй місце в заліковці: тицьнути пальцем, щоб не схибила. А потім заліковку засунути в морозильник, щоб Шара примерзла.Студенти-юристи Шевченківського університету рекомендують намазати місце майбутньої оцінки спиртом або горілкою, тоді успіх липнутиме залюбки до того місця. Або ж посипати заліковку хлібними крихтами, аби погодувати Шару, якщо вона раптом виявиться непитущою.У всьому світі поширена традиція перед іспитом не голитися й не мити голови (адже можна змити знання!!!). А ще деякі студенти, якщо успішно складають іспит, на наступний ідуть у тому самому одязі — на щастя.У гуртожитках Інституту філології в день іспиту ніхто не миє посуду й не виносить сміття.Своя традиція й у військових училищ — там удачу ловлять кашкетами й сплять у ременях. В аудиторії, де буде іспит, хлопці дружно шкребуть кашкетами закутки. Після цього курсант не повинен знімати головного убору не лише до завершення іспиту, а й до самого вечора. Якщо іспит складено добре, потрібно Шару втримати. Для цього, роздягнувшись після відбою, курсант надягає на себе ремінь, туго затягує його й тільки після цього можна зняти кашкета. Уранці — у зворотній послідовності! Спати, звичайно, незручно, зате фортуна з тобою!Ще одна «модна» прикмета: для успішного складання іспиту необхідно потриматися за людину, яка тільки-но склала його на «відмінно»! Потрималися, схрестили вказівний і середній пальці на руках, та й на ногах про всяк випадок, щоб не наврочити, — і вперед!У принципі, цілком можна попросити списати в товариша. Або ж позичити конспект у старших курсів. Але за таку допомогу доведеться платити. Студенти Авіаційного університету проводять ритуал під назвою «зеленооке таксі». Боржник (той, кому допомогли) має «відпрацювати» кілька годин перевізником у свого рятівника. Бідоласі малюють зеленкою «фінгали» під очами — щоб було схоже на фари. Якщо боржників двоє, вони можуть «катати» свого рятівника разом на ношах, а якщо один — тягати на плечах (як варіант — на садовій тачці, інвалідній колясці, самокаті тощо). Кажуть, цими днями гуртожиток університету нагадує божевільню.Під час сесії на допомогу студенту приходять деякі пам'ятники!У парку на Відрадному є пам'ятник Шарі. За переказами, студенти повинні обов'язково прийти сюди з пляшкою пива й налити його в одне із заглиблень. Тепер можна розраховувати на вдале складання сесії. А в Київському авіаційному університеті — своя традиція: у заглиблення пам'ятника потрібно просунути... голову й пошепки попросити Шару про допомогу. Не пролізла голова — нарікайте на себе.Пам'ятнику Григорію Сковороді на Контрактовій площі приносять подарунки: зазвичай ставлять біля підніжжя пляшки з пивом або ж поливають хмільним напоєм майданчик навколо. А студенти Могилянки щороку 15 жовтня миють його від слідів голубиних зазіхань — настільки поважають цей монумент. А деякі шмарують свого кумира ще й перед кожним складним іспитом, надягнувши йому на голову чорну шапочку випускника.Ще одне культове місце — гранітний бізон біля входу в зоопарк. Зверніть увагу: найвідполірованіше місце у тварини — інтимне. Річ у тім, що студентська братія свято вірить у те, що коли напередодні іспиту до цього місця доторкнутися, обов'язково пощастить. Основоположники традиції — студенти-медики.Чи справді допомагають традиції полегшити життя студентів, сказати важко, але зробити його яскравішим і цікавим —напевно!
