«Все про бухгалтерський облік»

Всеукраїнська професійна газета

Зробити стартовою в Internt Explorer
Головна » Корисне » Консультації » Як не сплатити зайвий ПДВ

28.09.2015

Кількість переглядів 7050

ЯК НЕ СПЛАТИТИ ЗАЙВИЙ ПДВ

Здавалося б, завдяки суті податку – він непрямий – постачальника може не цікавити сума нарахованого ПДВ. Адже витрати на його сплату перекладають на покупця, а продавець мав би тільки отримувати податок від клієнта та переадресовувати його до державної кишені. Але, по-перше, розмір ПДВ уплине на кінцеву ціну, а, по-друге, у низці випадків платників ПДВ змушують сплачувати податок за рахунок власних коштів. І тут уже активізуються думки про економію.

Ще одна особлива сторінка в ПДВшному обліку – пільгові постачання: далеко не завжди звільнення від ПДВ має тільки позитивні наслідки. Тож, де в ПДВ-обліку можна підкласти соломку ми й розповімо далі.

Якщо транспортно-заготівельні витрати під час придбання ТМЦ мають суттєвий розмір, краще вести їхній бухоблік на окремому рахунку. Це дозволить зменшити первісну вартість запасів, а отже, і мінімальну базу для нарахування ПДВ за п. 188.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Не передавайте безоплатно товари, послуги чи необоротні активи. Адже, вірогідно, зіштовхнетеся з нарахуванням подвійних податкових зобов’язань: по-перше, із огляду на мінімальну базу оподаткування на рівні ціни придбання (собівартості, залишкової вартості) (п. 188.1 ПКУ), і, по-друге, унаслідок використання таких товарів/послуг поза межами господарської діяльності (п. 198.5 ПКУ). У такій ситуації доречніше продавати товари за зниженою ціною або надати безповоротну фінансову допомогу, яка не об’єкт обкладення ПДВ.

Якщо платник ПДВ – сільгосппідприємство і воно відповідає вимогам ст. 209 ПКУ, розгляньте варіант переходу на спецрежим оподаткування. Він дозволить не сплачувати до бюджету ПДВ від продажу сільгосппродукції власного виробництва, а використовувати податок для фінансування власних виробничих потреб.

У разі списання основних засобів обґрунтуйте їхнє знищення, розібрання чи інше перетворення, яке унеможливлює їхнє подальше використання за первісним призначенням. Такі дії допоможуть оминути нарахування податкового зобов’язання згідно з п. 189.9 ПКУ.

Якщо ваша діяльність оподатковується, оминайте, якщо змога, разові пільгові постачання. Адже вони спричиняють необхідність подальшого розподілу податкового кредиту відповідно до ст. 199 ПКУ. Причому за базу розподілу береться співвідношення між сумою неоподатковуваних постачань та загальним обсягом за місяць, у якому здійснили пільговий продаж. Отож, платник ПДВ втрачатиме частину податкового кредиту за загальногосподарськими витратами протягом року аж до проведення кінцевого перерахунку частки неоподатковуваних постачань за його підсумками.

Постачальникам бажано уникати першої події – отримання авансу за одним договором та одночасно першої події – відвантаження товару за іншим договором із тим самим покупцем, бо це спричинить дворазове виникнення ПДВ-зобов’язань.

Зафіксуйте в договорі з контрагентом санкції до постачальника у випадку оформлення податкової накладної з помилками чи несвоєчасної її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тоді, якщо ви втратите податковий кредит із вини постачальника, він відшкодує ваші збитки.

Щоб бути впевненим у виникненні ПДВ тільки на дату надходження коштів у разі оплати товарів/послуг бюджетними коштами, зафіксуйте в договорі на поставку товарів/послуг умови, що оплата здійснюється з відповідного рахунка Державного казначейства України. Тоді ви, безсумнівно, не нараховуватимете ПДВ до отримання оплати (п. 187.7 ПКУ).

Якщо продаєте особам, які не зареєстровані платниками ПДВ, сільгосппродукцію та продукти її переробки, раніше придбані у фізосіб — неплатників ПДВ, об’єктом оподаткування буде тільки торгова націнка, а не вся продажна вартість (п. 189.12 ПКУ).

Для платника ПДВ, який провадить підприємницьку діяльність із постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування буде комісійна винагорода (п. 189.3 ПКУ).

Визначте в договорі тару зворотною (заставною). Тоді її не включають до бази оподаткування. Однак отримувач мусить повернути її у строк до 12 місяців – в іншому випадку збільшаться його податкові зобов’язання (п. 189.2 ПКУ).

Використовуйте поповнення електронного рахунка для збільшення реєстраційного ліміту як надзвичайний захід. На «витягування» зайвих коштів з електронного рахунка за найкращих обставин піде майже 2 тижні після подання звітної декларації з ПДВ.

Уникайте формування податкового кредиту на підставі замінників податкової накладної (касових чеків, готельних рахунків, рахунків за послуги зв’язку тощо). Незважаючи на наявність податкового кредиту, такі документи не забезпечують збільшення реєстраційного ліміту, який обчислюють за п. 2001.3 ПКУ. А це може викликати потребу поповнити електронний рахунок за власний кошт. Тож вимагайте в постачальників повноцінну податкову накладну.

Не відкладайте податковий кредит за виписаними постачальниками податковими накладними на наступний період. Наразі контролери озвучили два протилежні підходи: один із них формально припускає право ПДВшника формувати податковий кредит на підставі зареєстрованих податкових накладних протягом 365 днів із дати виписки (п. 198.6 ПКУ), а інший – наполягає на формуванні податкового кредиту саме в періоді оформлення податкової накладної.

Контролюйте прізвище особи, яка оформила податкову накладну та зареєструвала її в Єдиному реєстрі. Якщо це різні особи, то на вас може чекати суперечка з контролерами з приводу недійсності податкового кредиту.

Не експортуйте товар за ціною, нижчою від собівартості. Контролери вважають, що суму перевищення собівартості над контрактною ціною слід обкладати не нульовим ПДВ, а за ставкою 20%.

Якщо підприємство — суб’єкт спецрежиму з ПДВ у сільському господарстві, уникайте продажу сільгосппродукції за ціною нижче собівартості. Контролери наполягають, що ПДВ на різницю між собівартістю та контрактною ціною слід відображати в бюджетній декларації.

Небезпечно формувати податковий кредит за тимчасовою митною декларацією. Хоча контролери з плином часу змирилися з такими діями платників ПДВ, але в одному із червневих рішень 2015 р. судді ВСУ виступили проти податкового кредиту.

Якщо планується анулювати реєстрацію платника ПДВ, за можливості зменшіть залишки товарів, необоротних активів, дебіторської заборгованості, за якими було зафіксовано суми ПДВ у податковому кредиті (продайте клієнтам або ж поверніть постачальникам). Оскільки під час анулювання вам слід нарахувати податкові зобов’язання за такими залишками (п. 184.7 ПКУ).

Денис ПЕТРИГА,
консультант газети "Все про бухгалтерський облік"