«Все про бухгалтерський облік»

Всеукраїнська професійна газета

Зробити стартовою в Internt Explorer
Головна » Корисне » Консультації » Нюанси розкриття відомостей про кінцевих бенефіціарів

17.09.2015

Кількість переглядів 20708

Нюанси розкриття відомостей про кінцевих бенефіціарів

Майже рік промайнув, відколи юросіб зобов’язали розкривати кінцевих бенефіціарів. І якщо для юросіб, створюваних із 25.11.14 р., це не викликає жодних незручностей, то юрособам, створеним до вказаної дати, це завдало неабиякого клопоту. Бо хто зрадіє новим обов’язкам… Аби підсолодити гірку пілюлю, законодавці навіть продовжили строки надання такої інформації. Проте час невпинно спливає — до дед-лайну залишаються лічені дні. Тож, аби захистити наших передплатників та враховуючи зміни законодавства, розповімо, як розкрити інформацію про кінцевих бенефіціарів.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» від 14.10.14 р. № 1701-VII (далі — Закон № 1701) запровадив обов’язок для юросіб розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарів. Зрозуміло, це стосується юросіб, яких створюють із моменту набрання чинності цим Законом, тобто з 25.11.14 р. Оскільки він не має зворотної сили, то п. 2 р. ІІ Закону № 1701 не оминув увагою вже діючих юросіб.

Юрособи, зареєстровані до 25.11.14 р., зобов’язані розкрити інформацію про свого кінцевого бенефіціарного власника (далі — бенефіціар), у т. ч. кінцевого бенефіціарного власника (контролера) їхнього засновника (учасника), якщо засновник (учасник) — юрособа, або повідомити про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Одночасно певне послаблення від законодавців таки отримали деякі щасливчики. Отож, відомості про бенефіціара не подають:

1) політичні партії, творчі спілки та їхні територіальні осередки, адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, релігійні організації, державні та комунальні підприємства, держоргани, органи місцевого самоврядування та їхні асоціації (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.03 р. № 755-IV, далі — Закон про держреєстрацію);

2) юрособи, засновники (учасники) яких виключно фізособи, якщо бенефіціари таких юросіб збігаються з їхніми засновниками (учасниками). У такому разі засновників (учасників) — фізосіб вважатимуть бенефіціарами зазначених юросіб (пп. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 1701). Зауважимо, це стосується лише юросіб, створених до 25.11.14 р. (лист Мін’юсту від 10.08.15 р. № К-15171/19.3). Отже, юрособа, у якої відсутні бенефіціари, зобов’язана повідомити про це.

Ідентифікувати бенефіціара допоможе п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.14 р. № 1702-VII.

Нагадаємо, бенефіціаром вважають фізособу, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління чи госпдіяльність юрособи безпосередньо або через інших осіб, яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фіз- чи юрособу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фіз- та/або юрособами часткою в юрособі у розмірі 25% чи більше статутного капіталу або прав голосу в юрособі.

Такий вирішальний вплив на управління або госпдіяльність юрособи може проявлятися в реалізації права володіння або користування всіма активами чи їхньою значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчиненні правочинів, які надають можливість визначати умови госпдіяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління.

Проте бенефіціаром не може бути особа, яка має формальне право на 25% чи більше статутного капіталу або прав голосу в юрособі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) чи тільки посередником щодо такого права.

Процедура розкриття інформації

Інформацію про бенефіціара або його відсутність відображатимуть у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР). Відповідно, саме держреєстратору подають згадані відомості.

Юрособи, засновані до 25.11.14 р., зобов’язані до 25.09.15 р. включно повідомити держреєстратора про своїх бенефіціарів або їхню відсутність.

Юрособа, створена до 25.11.14 р., аби повідомити держреєстратору відомості про бенефіціара чи його відсутність, подає заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ф. 4). Її затверджено наказом Мін’юсту від 14.10.11 р. № 3178/5.

При цьому потрібно заповнювати лише ті поля, які стосуються зміни відомостей про юрособу, що вносять до ЄДР. Через те заповнюють першу сторінку ф. 4, щоб ідентифікувати юрособу та обрати вид змін. Тобто навпроти п. 5 «Зміна кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або зміна відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її учасника (засновника) юридичної особи, якщо учасник (засновник) — юридична особа» потрібно поставити знак “√” або “+”.

Після цього заповнюють стор. 4 реєстраційної картки ф. 4, пов’язану безпосередньо з відомостями про бенефіціарів. Якщо їх більше одного, потрібно заповнити відповідну кількість аркушів цієї сторінки реєстраційної картки ф. 4.

Про відсутність бенефіціарів, а також про відсутність бенефіціарів учасника (засновника) юрособи, якщо такий учасник (засновник) є юрособою, тут роблять належну позначку.

У реєстраційній картці ф. 4 вказують таку інформацію про бенефіціарів: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), країну громадянства, серію та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).

Реєстраційну картку заповнюють українською мовою машинодруком або від руки друкованими літерами.

Реєстраційну картку не обов’язково подавати держреєстратору особисто. Аби уникнути черг, її можна надіслати поштовим відправленням. Щоправда, тоді справжність підпису заявника на реєстраційній картці потрібно нотаріально засвідчити (ч. 2 ст. 8 Закону про держреєстрацію). А це, звісно, додаткові витрати. Окрім цього, запобігти аншлагу в держреєстратора покликані пілотні проекти «Екстериторіальність подання документів», «Екстериторіальність проведення реєстраційних дій» та послуга попередньої подачі документів для внесення інформації про кінцевих бенефіціарів до ЄДР.

Зокрема, юрособи Вінницької, Київської та Одеської областей, м. Києва, м. Івано-Франківська, м. Калуша та Калуського району Івано-Франківської обл. можуть подати відповідну реєстраційну картку до будь-якого держреєстратора в межах усього переліку адміністративно-територіальних одиниць, де запроваджено реалізацію цих проектів, а не за своїм місцезнаходженням (п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 25.07.14 р. № 1218/5).

Скористатися послугою територіальних органів Мін’юсту для попередньої подачі документів для внесення інформації про кінцевих бенефіціарів до ЄДР можна на веб-сайті. Це дозволить отримати від держреєстратора індивідуальне запрошення на прийом. Зокрема, на наступний робочий день із дня подання електронної заявки він призначить дату та час для подання документів у паперовій форм (п. 4 р. ІV Порядку реалізації пілотних проектів у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, затвердженого наказом Мін’юсту від 25.07.14 р. № 1218/5).

Покарання за неповідомлення

Неподання держреєстратору до 25.09.15 р. включно інформації про кінцевих бенефіціарів або неповідомлення про їхню відсутність матиме негативні наслідки. Адже за це передбачено адміністративну відповідальність, а саме адмінштраф у розмірі від 5100 до 8500 грн (ст. 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі — КпАП).

Стягнення накладуть на керівника юрособи або особу, уповноважену діяти від імені юрособи (виконавчого органу).

Протоколи про такі адмінправопорушення вправі складати уповноважені посадовці суб’єктів держфінмоніторингу (п. 1 ч. 1 ст. 255 КпАП). А розглядати справи та накладати стягнення буде суд (ч. 1 ст. 221 КпАП).

Василь ВИШИВАНИЙ,
юрист газети
«Все про бухгалтерський облік»